АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ЦЕНТРІВ МЕДІАОСВІТИ В УКРАЇНІ

Анотація

Автором оглядової статті наголошено, що епоха цифрового суспільства вимагає від нинішніх громадян вільного володіння новими навичками для успішного використання можливостей новітньої реальності – медіаінформаційними. Відтак, все більшої вагомості набуває медіаосвіта. ЮНЕСКО навіть визнає медіа освіту окремою складовою освіти. Україна вже має певний позитивні здобутки з її провадження у формальній, неформальній та інформальній освіті. У публікації здійснено спробу систематизувати набутий досвід через призму діяльності вітчизняних медіаосвітніх центрів.
Для досягнення поставленої мети було використано комплекс теоретичних методів дослідження для вивчення напрямів провадження вітчизняної медіаосвіти: огляд літератури, відбір і й осмислення результатів, їх систематизація та визначення перспектив. Описано діяльність 3 визнаних вітчизняних центрів медіаосвіти: Інституту соціальної та політичної психології, Інституту вищої освіти Національної академії педагогічних наук України та Інституту екології масової інформації. Узагальнення та систематизація їх медіаосвітньої діяльності уможливили виокремлення наступних критеріїв: історичного, методичного, прогностичного. Завдяки їх використанню, було визначено й 2 нових медіаосвітніх центри в Україні: Академія преси України та Коледж преси та телебачення у м. Миколаїв. У статті проаналізовано історію їх створення, особливості розроблення та впровадження науково-навчально-методичного забезпечення, окреслено напрями їх подальшої діяльності. Таким чином, через діяльність визначених центрів медіаосвіти було простежено тенденції її розвитку на ринку освітніх послуг України. З‘ясовано, що всі медіаосвітні центри є схожими за своєю місією – медіапросвітницькою діяльністю. Водночас їх відмінності проявляються в практичному провадженні медіаосвіти. У подальшому планується дослідити особливості медіаосвітньої діяльності в дистанційному форматі, зумовленого пандемією COVID

Ключові слова: медіаосвіта, центри, Україна, медіаосвітня діяльність, аналіз.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Посилання

АУП. (2020). Академія української преси. https://www.aup.com.ua/

Бачинський, Д. (2018). Медіаосвіта в системі сучасних закладів: вітчизняний та зарубіжний досвід. Педагогіка. 25 (2–2018), 9–24. DOI: 10.32626/2309-9763.2018–25.19-25

Борко, Т. (2018). Уроки Школи медіаосвіти на Кінбурні. Культура і життя. 41, 10–11.

Головченко, Г. (2019). Соціальна роль медіаосвіти в умовах глобалізаційно-інформаційних змін. Освіта для миру = Educacja dla pokoju. К.: Видавництво ТОВ «Юрка Любченка».

Інститут екології масової інформації. (2020). http://institutes.lnu.edu.ua/mediaeco/

Концепція впровадження медіаосвіти в Україні. (2010). Постанова Президії Національної академії педагогічних наук України від 20 травня 2010. URL: https://lobtimucoz.ua/Mediaosvita/001konsepsiavprovadzenna mediaosvity.doc.pdf

Концепція впровадження медіаосвіти в Україні. (2016). Постанова Президії Національної академії педагогічних наук України 21 квітня 2016 р. URL: www.mediaosvita.com.uamaterial

Лабораторія психології масової комунікації та медіаосвіти. (2020). Офіційний сайт. http://mediaosvita.org.ua/pro-nas/

Онкович, Г. В. (2016). Медіапедагогіка. Медіаосвіта. Медіадидактика. Вища освіта України. 2, 63–69.

Онкович, Г. (2013). Медіадидактика вищої школи: український досвід. Вища освіта України. 1, 23–29.

Портал «Медіаосвіта і медіаграмотність». (2020). URL: http://medialiteracy.org.ua/

Проекти. (2020). Інститут екології масової інформації. http://institutes.lnu.edu.ua/mediaeco/research/projects/#

Слабошевська, Т. М., Смекалін, І. М. (2013). Медіаосвіта в Україні: сучасний стан і перспективи розвитку. URL: http://enpuir.npu.edu.ua/bitstream/123456789/4709/1/Slaboshevska_Smekalin.pdf

Recommendations Addressed to the United Nations Educational Scientific and Cultural Organization UNESCO. (1999). Education for the Media and the Digital Age. Vienna: UNESCO, 273–274.


Переглядів анотації: 41
Завантажень PDF: 82
Опубліковано
2020-07-30