Збірник наукових праць «Освіта дорослих: теорія, досвід, перспективи» дотримується принципів доброчесного, обґрунтованого та науково релевантного цитування. Журнал визнає, що цитування є важливою складовою академічної комунікації, яка має сприяти точному відображенню наукового контексту, визнанню внеску інших дослідників, аргументованості наукової дискусії та перевірності результатів дослідження.

Редакція журналу не допускає жодних форм маніпуляцій із цитуванням з боку авторів, рецензентів, редакторів або інших учасників редакційно-видавничого процесу. Будь-яке цитування має бути зумовлене виключно змістом рукопису, його науковою логікою, тематичною релевантністю та академічною необхідністю, а не прагненням штучно впливати на показники цитованості окремих осіб, установ, журналів або баз даних.

Ця Політика розроблена з урахуванням рекомендацій COPE щодо недопустимості маніпулятивних практик цитування та з урахуванням принципів відповідального оцінювання наукових результатів, співзвучних підходам DORA. Журнал не допускає жодних форм примусового, нерелевантного або стратегічно маніпулятивного цитування з метою штучного підвищення показників авторів, редакторів чи журналу.

1. Загальні принципи

Журнал виходить із того, що:

• кожне посилання у рукописі повинно мати безпосередній змістовий зв’язок із темою, аргументацією, методологією, джерельною базою або результатами дослідження;
• список використаних джерел має бути науково виправданим, збалансованим і не повинен формуватися з метою штучного збільшення кількості цитувань;
• автори, рецензенти й редактори не повинні використовувати цитування як інструмент особистої вигоди, підвищення індивідуальних наукометричних показників або метрик журналу;
• редакційне рішення про прийняття чи відхилення рукопису не може залежати від додавання автором посилань на певний журнал, редактора, рецензента, члена редакційної колегії або іншу зацікавлену особу без належної наукової підстави.

2. Форми неприйнятних практик

Журнал розглядає як порушення публікаційної етики такі форми маніпуляцій із цитуванням:

2.1. Надмірне авторське самоцитування

Надмірне включення автором посилань на власні праці без очевидної наукової потреби, якщо такі посилання додаються переважно для підвищення особистих показників цитованості.

2.2. Надмірне цитування журналу

Необґрунтоване включення до рукопису значної кількості посилань на статті, раніше опубліковані саме у цьому журналі, якщо таке цитування не є необхідним для розкриття теми дослідження.

2.3. «Почесне» цитування

Додавання посилань на праці впливових науковців, редакторів, членів редакційної колегії або інших осіб без достатньої предметної потреби, лише з мотивів символічної лояльності, академічного тиску або очікуваної вигоди.

2.4. Координоване взаємне цитування

Узгоджене або систематичне взаємне цитування між журналами, редакційними групами, авторськими колективами або іншими зацікавленими сторонами з метою штучного підвищення показників цитованості.

2.5. Примусове цитування

Будь-які вимоги з боку редактора, рецензента або іншого учасника редакційного процесу додати посилання на конкретні праці, авторів або журнали як умову розгляду, доопрацювання чи прийняття статті, якщо такі вимоги не мають належного наукового обґрунтування.

2.6. Маніпуляція цитуванням з боку рецензента

Рекомендація рецензента додати посилання на його власні публікації або на пов’язані з ним джерела без чіткої наукової необхідності, без достатнього пояснення та без реального зв’язку із змістом рукопису.

3. Обов’язки авторів

Автори зобов’язані:

• включати до рукопису лише ті джерела, які є науково релевантними для теми дослідження;
• уникати надмірного самоцитування та штучного збільшення частки посилань на статті певного журналу;
• перевіряти точність бібліографічних описів і відповідність посилань змісту рукопису;
• не додавати посилання, що не мають змістової цінності для дослідження;
• надавати редакції пояснення щодо структури списку джерел у разі відповідного запиту.

Автори мають право:

• відмовитися від включення запропонованих посилань, якщо вони не є науково виправданими;
• звернутися до редакції у разі, якщо вони вважають, що рецензент або редактор наполягає на додаванні нерелевантних посилань.

4. Обов’язки рецензентів

Рецензенти можуть рекомендувати додаткові джерела лише тоді, коли:

• такі джерела справді покращують наукову якість рукопису;
• вони безпосередньо стосуються предмета, методології або результатів дослідження;
• необхідність їх додавання чітко пояснена у тексті рецензії.

Рецензент не повинен:

• вимагати цитування власних праць без належної наукової підстави;
• використовувати процес рецензування для підвищення власної цитованості;
• рекомендувати додавання великої кількості посилань без конкретного пояснення їхньої функції у тексті статті;
• пропонувати посилання, що не стосуються теми рукопису або не мають реальної наукової цінності.

Якщо рецензент рекомендує включити власні публікації, він повинен чітко обґрунтувати таку рекомендацію. Остаточне рішення щодо доречності таких посилань ухвалює редактор.

5. Обов’язки редакторів

Редактори зобов’язані:

• оцінювати доречність запропонованих посилань незалежно від їхнього автора, журналу чи установи;
• не вимагати від автора цитування матеріалів цього журналу, членів редакційної колегії або конкретних авторів без очевидної змістової підстави;
• реагувати на ознаки надмірного самоцитування, непропорційного цитування журналу або інших аномальних патернів;
• забезпечувати, щоб редакційне рішення ґрунтувалося на якості рукопису, а не на потенційному впливі на цитованість журналу чи окремих осіб;
• документувати випадки підозри на citation manipulation та, за потреби, передавати їх на розгляд головному редактору або редакційній колегії.

6. Внутрішній редакційний контроль

Редакція журналу здійснює внутрішній моніторинг можливих аномальних патернів, зокрема:

• надмірної частки самоцитування автора;
• непропорційно великої кількості посилань на статті, опубліковані у цьому журналі;
• повторюваних вимог щодо цитування одних і тих самих авторів, редакторів або видань;
• концентрації цитувань навколо вузького кола осіб чи журналів без достатньої змістової підстави;
• ознак можливого взаємного «накручування» цитувань між виданнями або групами авторів.

За результатами такого моніторингу редакція може ініціювати додаткову перевірку рукопису, рецензії або редакційної історії матеріалу.

7. Порядок реагування на порушення

У разі виявлення ознак маніпуляції із цитуванням редакція може:

• звернутися до автора з проханням переглянути та обґрунтувати список використаних джерел;
• не враховувати рекомендації рецензента щодо додавання нерелевантних посилань;
• направити рукопис на додаткове рецензування;
• замінити рецензента у разі виявлення reviewer citation manipulation;
• вимагати вилучення або заміни посилань, які не мають наукового обґрунтування;
• відхилити рукопис у разі суттєвого або системного порушення принципів етичного цитування;
• розглянути питання про тимчасове обмеження подальшого подання матеріалів автором у разі повторних або грубих порушень;
• у серйозних випадках діяти відповідно до Політики публікаційної етики журналу.

Повідомлення, скарги або обґрунтовані підозри щодо маніпуляцій із цитуванням розглядаються редакцією відповідно до Політики розгляду скарг щодо порушень академічної доброчесності та публікаційної етики.

8. Дії після публікації

Якщо ознаки маніпуляції із цитуванням виявлено після публікації статті, редакція має право:

• провести додатковий розгляд обставин;
• звернутися до автора за поясненнями;
• опублікувати виправлення, редакційну примітку або інше повідомлення, якщо це необхідно;
• вжити додаткових заходів відповідно до внутрішніх політик журналу та принципів публікаційної етики.

9. Заключні положення

Ця Політика є складовою системи редакційної доброчесності журналу та застосовується разом із Політикою публікаційної етики, Політикою конфлікту інтересів, Політикою рецензування та іншими редакційними документами журналу.

Редакція журналу закликає авторів, рецензентів і редакторів дотримуватися принципу: кожне цитування повинно мати науковий сенс, академічну доцільність і змістову релевантність.