Збірник наукових праць «Освіта дорослих: теорія, досвід, перспективи» приймає до розгляду та публікації лише оригінальні наукові матеріали, що відповідають принципам академічної доброчесності, належної наукової практики та редакційної етики.

Редакція журналу виходить із того, що плагіат, самоплагіат, дублювання публікацій, неоформлені текстові запозичення, неналежне цитування, фабрикація джерел, а також інші форми недоброчесного використання чужих або раніше оприлюднених матеріалів є неприйнятними та можуть бути підставою для відхилення рукопису або застосування постпублікаційних заходів.

Політика журналу щодо виявлення плагіату та інших форм неправомірних текстових і змістових запозичень реалізується з урахуванням рекомендацій COPE, принципів прозорості редакційної діяльності та вимог законодавства України у сфері академічної доброчесності.

1. Загальні принципи

1.1. Усі рукописи, подані до журналу, проходять обов’язкову перевірку на наявність текстових збігів, запозичень, ознак неналежного цитування та інших можливих порушень академічної доброчесності.

1.2. Для технічної перевірки рукописів редакція використовує систему StrikePlagiarism як допоміжний інструмент для виявлення:

• текстових збігів;
• імовірних неоформлених запозичень;
• можливого дублювання вже опублікованих текстів;
• окремих ознак модифікованого або штучно перефразованого тексту;
• допоміжних індикаторів імовірності ШІ-згенерованого контенту.

1.3. Будь-які результати, отримані за допомогою програмного забезпечення, мають допоміжний, а не остаточний характер. Сам по собі відсоток текстової подібності, технічний коефіцієнт збігів або індикатор імовірності ШІ-згенерованого фрагмента не є автоматичним доказом порушення.

1.4. Остаточне рішення щодо наявності чи відсутності порушення академічної доброчесності приймається уповноваженою та компетентною особою / редакцією журналу на основі змістового, контекстуального та експертного аналізу рукопису, звіту системи перевірки, характеру запозичень, способу цитування та пояснень автора(-ів), якщо такі запитуються.

2. Що журнал розглядає як порушення

Під час встановлення ознак порушення академічної доброчесності редакція журналу спирається на норми чинного законодавства України, насамперед Закону України «Про академічну доброчесність», статті 42 «Академічна доброчесність» Закону України «Про освіту», а також на внутрішні редакційні політики журналу. Відповідно редакція розглядає як суттєві не лише випадки прямого неоформленого запозичення, а й інші форми недоброчесної академічної практики, що порушують принципи належної наукової комунікації, достовірності результатів дослідження та поваги до авторського права.

До порушень, які розглядаються в межах цієї Політики, належать, зокрема:

• плагіат — використання чужих текстів, ідей, даних, таблиць, зображень, результатів або інших матеріалів без належного посилання на джерело;
• самоплагіат / текстова рециклація — повторне використання автором значних фрагментів власних раніше опублікованих текстів без належного посилання, пояснення або редакційного погодження;
• дублювання / повторне подання публікації — подання до журналу матеріалу, який уже був опублікований, перебуває на розгляді в іншому виданні або істотно дублює іншу публікацію;
• неналежне перефразування — формальна зміна слів або структури речень без реального авторського опрацювання змісту та без належного посилання;
• фабрикація або фальсифікація бібліографічних посилань — наведення неіснуючих, недостовірних, неперевірених або свідомо викривлених джерел;
• неналежне використання інструментів ШІ — використання інструментів штучного інтелекту у спосіб, що призвів до прихованого запозичення, вигаданих джерел, псевдоцитувань, змістових спотворень або іншого порушення академічної доброчесності.

Перелік наведених порушень не є вичерпним. У кожному конкретному випадку редакція оцінює ситуацію з урахуванням змісту рукопису, характеру запозичень, пояснень автора(-ів), редакційних політик журналу та принципів академічної доброчесності.

3. Що не вважається автоматичним порушенням

Редакція враховує, що окремі текстові збіги можуть бути правомірними та не свідчити автоматично про плагіат. Зокрема, додаткового аналізу потребують:

• назва установи;
• сталі наукові формулювання;
• загальновживані терміни;
• коректно оформлені цитати;
• назви нормативних актів, документів, методик;
• бібліографічні описи;
• фрагменти, що мають обмежені можливості перефразування;
• належно оформлені посилання на власні раніше опубліковані праці автора.

Саме тому редакція оцінює не лише кількість збігів, а насамперед їхній зміст, обсяг, характер, розташування в тексті та наявність належного наукового посилання.

4. Етапи перевірки

4.1. Перевірка рукопису на наявність текстових збігів та інших можливих ознак порушення академічної доброчесності здійснюється, як правило, до передання рукопису на рецензування.

4.2. За потреби додаткова перевірка може бути проведена:

• на етапі рецензування;
• після доопрацювання рукопису автором(-ами);
• перед остаточним прийняттям до публікації;
• після публікації, якщо до редакції надійшла обґрунтована заява або скарга.

4.3. Рецензенти та редактори також можуть звернути увагу на ознаки можливого плагіату, самоплагіату, неналежного цитування або інших порушень і повідомити про це редакцію для додаткового розгляду.

5. Порядок оцінювання результатів перевірки

5.1. Редакція не застосовує суто механічний підхід, за якого рішення приймається лише на основі загального відсотка збігів.

5.2. Технічні коефіцієнти, індикатори подібності та інші параметри системи перевірки можуть використовуватися як внутрішні орієнтири для початкового аналізу, однак остаточний висновок завжди ґрунтується на фаховій експертній оцінці.

5.3. Під час аналізу враховуються:

• джерела виявлених збігів;
• обсяг та характер збігів;
• наявність або відсутність посилань;
• частка збігів у ключових змістових частинах статті;
• можливе дублювання з попередніми роботами автора(-ів);
• ризики некоректного використання ШІ;
• пояснення автора(-ів), якщо такі були надані.

6. Дії редакції у разі виявлення проблемних запозичень

6.1. Якщо в рукописі виявлено незначні або технічно виправні недоліки в оформленні запозичень, цитуванні чи посиланнях, редакція може запропонувати автору(-ам):

• доопрацювати текст;
• належно оформити цитати;
• додати або уточнити бібліографічні посилання;
• скоротити надмірні текстові збіги;
• чітко відмежувати власний новий внесок від раніше оприлюднених матеріалів.

6.2. Якщо виявлені збіги мають істотний характер, свідчать про неналежне запозичення, значне дублювання, прихований самоплагіат, фабрикацію джерел або інші серйозні порушення, редакція має право:

• відхилити рукопис без подальшого розгляду;
• призупинити редакційний процес до отримання пояснень;
• звернутися до автора(-ів) за письмовим поясненням;
• ініціювати додатковий етичний розгляд.

6.3. Якщо порушення виявлено після публікації, редакція діє відповідно до Політики постпублікаційних змін і може застосувати виправлення, редакційне повідомлення, заяву занепокоєння, відкликання публікації або інші належні заходи.

7. Використання індикаторів ШІ-згенерованого контенту

7.1. Журнал може використовувати технічні індикатори, що відображають імовірність ШІ-згенерованого або ШІ-модифікованого тексту, лише як допоміжний аналітичний сигнал.

7.2. Такі індикатори не є самостійним доказом порушення та не можуть бути єдиною підставою для відхилення рукопису.

7.3. Якщо редакція має обґрунтовані сумніви щодо неналежного використання інструментів ШІ, вона розглядає це питання в сукупності з іншими обставинами: якістю тексту, достовірністю джерел, коректністю цитування, поясненнями автора(-ів) та положеннями Політики застосування ШІ.

8. Конфіденційність звітів перевірки

8.1. Звіти системи перевірки на подібність, технічні коефіцієнти, аналітичні висновки та інші матеріали, пов’язані з виявленням можливого плагіату, є внутрішніми робочими документами редакції.

8.2. Журнал може зазначати, що рукопис або опублікована стаття пройшли перевірку із використанням системи StrikePlagiarism, однак повні звіти подібності не оприлюднюються, не публікуються разом зі статтею та не поширюються у відкритому доступі, за винятком випадків, коли цього вимагає офіційна процедура розгляду етичного спору або чинне законодавство.

9. Відповідальність авторів

9.1. Подання рукопису до журналу означає, що автор(-и):

• гарантує(-ють) оригінальність поданої роботи;
• належно оформив(-ли) всі запозичення, цитати та посилання;
• повідомив(-ли) про можливе використання раніше оприлюднених матеріалів;
• не подав(-ли) цей самий або істотно подібний рукопис до іншого видання;
• дотримав(-ли)ся вимог Політики публікаційної етики та Політики застосування ШІ.

9.2. У разі запиту редакції автор(-и) зобов’язаний(-і) надати пояснення щодо виявлених збігів, походження окремих фрагментів тексту або особливостей використання власних попередніх публікацій.

10. Прикінцеві положення

10.1. Ця Політика застосовується у взаємозв’язку з іншими редакційними політиками журналу.

10.2. Подання рукопису до журналу означає згоду автора(-ів) із цією Політикою.

10.3. Якщо можливі ознаки плагіату, самоплагіату, фабрикації, фальсифікації або інших порушень академічної доброчесності стають предметом звернення чи скарги, редакція здійснює їх розгляд відповідно до Політики розгляду скарг щодо порушень академічної доброчесності та публікаційної етики.