РОЗВИТОК МЕДІАОСВІТИ У США ТА КАНАДІ: ФІЛОСОФСЬКО-ПЕДАГОГІЧНИЙ АСПЕКТ
Анотація
У статті автор наголошує на важливості вивчення філософсько-педагогічних підходів до медіаосвіти в США і Канаді. Виокремлено низку теорій (теорія масової комунікації, конструктивізм) і підходів (критичний, протекціоністський, художній, практичний, культурологічний, інокуляційний, еклектичний), які вплинули на розвиток медіаосвіти в досліджуваних країнах. Філософські теорії медіаосвіти ґрунтуються на таких принципах, як: навчання – це процес пошуку, конструювання та реорганізації знань самою особистістю; навчання має бути пов‘язаним із життям, а не з окремими фактами; гуманізація процесу навчання відбувається за рахунок ознайомлення учнів з моделями ментальної поведінки. Зазначені принципи конструктивістської теорії разом із основними положеннями теорії комунікації та теорій масової комунікації складають концептуальну основу медіаосвіти.
Проаналізовано переваги та недоліки цих теорій і підходів. Обґрунтовано, що основний фокус в розумінні медіаосвіти зміщувався від її аналізу та розуміння, як медіа формує суспільне знання, до вивчення медіаосвіти як засобу вираження та естетики. Досліджено як інтеграція філософсько-педагогічних підходів сприяє ефективному впровадженню медіаосвіти у життя сучасного суспільства та формує особливі завдання для педагогів різних ланок освіти (розвиток «медіаскептицизму» учнів, запобігання шкідливому впливу медіа, оцінювання естетики медіаформ, розвиток медіакомпетентності молоді).
Обгрунтовано, що розуміння сутності філософсько-педагогічних підходів сприяє усвідомленню закономірностей їх впливу на аудиторію, що може стати ефективним засобом прогнозування очікуваних результатів медіаосвіти. Автор наголошує, що в кожна теорія, концепція медіаосвіти фокусується на особистості, її потребах, інтересах, досвіді. Всі підходи до медіаосвіти спрямовані на розвиток в особистості навичок аналізу, оцінки і створення медіапродукту.
Ключові слова: медіаосвіта; філософсько-педагогічні підходи; концепції; вплив; аудиторія; критичне мислення.
Завантаження
Посилання
Aufderheide, P. (1993). Media Literacy. A Report of the National Leadership Conference on Media Literacy. Queenstown, Aspen Institute.
Buckingham, D. (2003). Media Education: Literacy, Learning and Contemporary Culture. NY: Polity.
Chi-Kim Cheung. (2009). Media Education in Asia. Netherlands: Springer.
Considine, D. (2003). Weapons of mass distraction? Media literacy, social studies & citizenship. Boone, NC: Appalachian State University.
Duffy, T. & Jonassen, D. (1992). Constructivism and the Technology of Instruction. New Jersey: Lawrence Erlbaum Associates.
Freire, M. & McCarthy, E. (2014). Four Approaches to New Media Art Education. Art Education, 67(2), 28-31.
Goodson, A. (1981). Earning His Corn! The police journal: theory, practice and principals, 54(3), 231-234.
Jackson, R. (2009). Never Work Harder Than Your Students & Other Principles of Great Teaching. Virginia: Association for supervision and curriculum development.
Kellner, D. & Share, J. (2005). Toward critical media literacy: Core concepts, debates, organizations and policy. Discourse: Studies in the Cultural Politics of Education, 26(3), 369-386.
Kubey, R. (1998). Obstacles to the Development of Media Education in the United States. Journal of Communication, 48(1), 58-69.
Kupersmidt, J. B., Scull, T. M. & Austin E. W. (2010). Media literacy education for elementary school substance use prevention: Study of media detective. Pediatrics, 126(3), 525-531.
Piette, J. & Giroux, L. (1996). The theoretical foundations of media education programs. In R. Kubey (Ed.), Media literacy in the information age (pp. 89-134). New Brunswick, NJ: Transaction.
RobbGrieco, M. & Hobbs, R. (2013). A Field Guide to Media Literacy Education in the United States. Kingston: Media Education Lab Harrington School of Communication and Media University of Rhode Island.
Walsh, D. (1998). Video and Computer Game Report Card. Minneapolis, MN: National Institute on Media and the Family.
Переглядів анотації: 773 Завантажень PDF: 441







